Графіті започаткували американці. Перші малюнки не відрізнялись яскравістю, бо створювались за допомогою фломастерів та маркерів. Швидко цей рух став модним, а конкуренція між художниками сприяла створенню нових індивідуальних стилів. На зміну фломастерам прийшли аерозольні балончики з фарбою. Осередком субкультури графіті в Європі стали Париж, Лондон і Амстердам. Але столицею вважається Берлін.
Графітисти можуть працювати як поодинці, так і командою, які здебільшого складаються з тінейджерів. Кожна команда має свій особистий підпис – tag, який можна знайти на зображенні. Але не кожна людина зможе створити не просто малюнок на стіні, а справжнє граффіті, бо воно обмежено своїми стилями.
Яким є ставлення молоді до street art’у?
"Щоб зрозуміти витвір цього мистецтва, людина має відчувати, тобто жити ним. Коли людина малює, вона малює не лише цей малюнок – вона малює своє життя".
Сучасне графіті об’єднує не лише тінейджерську культуру, але і представників старшого покоління. Зараз воно вже починає сприйматися як форма мистецтва. Гасло графітчиків – прикрась сірий світ. Вони мають свій неписаний кодекс: не розмальовувати житлові будинки, пам’ятники і пам’ятки архітектури, не нав’язувати людям своє світосприйняття. Але більшість продовжує вважати за графіті хуліганські надписи на заборах. Проте коли це справжній street art, його визнають навіть представники класичного художнього мистецтва. Давайте дізнаємось, що з цього приводу думає художник Євген Сударенко:
"Если эти рисунки действительно имеют художественную ценность, представляющие интерес, то я бы не очень возражал."
Роботи, виконані у стилі графіті нерідко знаходять шлях до галерей, а їх творці часто йменуються художниками.
Можливо, через роки графіті стане загальновизнаним видом мистецтва. Сьогодні будь-які дискусії є марними. Час все розставить на свої місця. Можливо через десятки років школярі будуть з подивом розглядати настінні малюнки і намагатися розгадати їх смисл.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар